Інтер’єр, що виріс на перетині історії та сучасності. Натхненням для проєкту стали український національний костюм, старовинна вишивка, колекційний фарфор Ольги Рапай і сучасна авторська кераміка, що переосмислює традиції гончарства.

Замовники — молоді, творчі, закохані в українське мистецтво. Вони прагнули простору, що поєднає сучасну функціональність, колір і національний колорит. Завдання — інтегрувати старовинні речі в новий інтерʼєр і поєднати їх із виробами сучасних українських майстрів.

Типове планування зазнало змін: замість відкритого виду на санвузли — гардеробний блок, що зонує передпокій і створює приватність. Додано другу спальню з двома окремими гардеробними — вона має декоративний ефект і з відчиненими дверима залишається частиною вітальні.

Головна ідея інтерʼєру— показати, як можна вплести артефакти минулого у сьогодення, не перетворюючи простір на музей, а навпаки — оживляючи ці речі в новому житті поряд із роботами сучасних українських майстрів.

Особлива гордість проєкту — старовинні ліжники, створені майстринями із Західної України у минулому столітті. Вони були дбайливо відреставровані, оброблені яскравим кантом і інтегровані в простір.

Інтерʼєр задумано як живий організм: він змінюється разом із ритмами життя мешканців. Кімнати мають кілька сценаріїв оформлення — завдяки зміні текстилю, артоб’єктів та кераміки. Наприклад, майстер-спальня та друга спальня представлені у двох декоративних варіантах — як приклад гнучкості задуму.

У ванній кімнаті — несподіваний штрих гумору й тепла: порцелянові фігурки з рідкісної серії «Пляж» Ольги Рапай, створені в 1950–1970-х роках, що додають інтерʼєру ледь вловимий ностальгійний настрій.

Для проєкту були спеціально створені- текстильне панно-діптих за мотивами українського костюма, керамічні меблеві елементи, панно «Тарілочки». Ручна робота стала невіддільною частиною концепції — як свідчення поваги до процесу й до кожної речі, що несе в собі історію.