Студія Between the Walls презентує новий ритейл-проєкт у центрі Києва — PAPAYA, простір, що продовжує філософію студії, де інтер'єр розглядається як жива матерія, що веде діалог з минулим і сучасним. Команда почала роботу з відчуттям поваги до історії місця, зберігши автентичні елементи колишнього магазину "Кошовні Рачі" — стіни з черепашнику та анодовані алюмінієві вітрини. Замість знищення минулого, Between the Walls зберегли його, підкресливши та відновивши фрагменти черепашнику, доповнивши природним каменем з Рівненщини, що був завезений у цей регіон за радянських часів.

‍
Дизайн базується на поєднанні природних матеріалів і чітких геометричних форм. Полірована бетонна підлога створює відчуття монолітності, а стелі зі світловими панелями забезпечують м'яке розсіяне освітлення, що підкреслює текстури матеріалів. Основою меблевих рішень стали індивідуально виготовлені вішалки з матового металу, що повторюють пластику наявних арок — їхня форма водночас скульптурна і функціональна, нагадуючи природні утворення та творчо переосмислюючи скульптурну мову Річарда Серри.

‍
В окремій зоні, оздобленій насиченими зеленими оксамитовими шторами, розташовані примірочні. Колірний контраст створює глибину та візуальну інтригу, дозволяючи зосередити увагу на відображенні в дзеркалах у повний зріст. Перед входом до примірочної зони стоїть диван, оббитий тканиною Dedar, чий відтінок гармонійно поєднується з глибоким тоном оксамитових штор, а поряд — підлогова лампа Vitra дизайну Ісаму Ногучі, що продовжує концепцію м'яких хвилеподібних форм і теплих піщаних кольорів.

‍
Центральним елементом шоуруму стала скульптура художниці Тамари Турлюн з паперу та металевого дроту, що буквально вросла в простір. У своїй роботі Тамара досліджує концепцію турботи через особисту історію, спостерігаючи за жінками своєї родини, їхньою силою та любов'ю. Робота була створена спеціально для цього простору з урахуванням його кольору, форми, масштабу та сценаріїв руху, змінюючи сприйняття інтер'єру з декоративного на глибоко емоційний.
PAPAYA — це приклад того, як інтер'єр може бути чутливим до історії, залишаючись актуальним. Він надає пріоритет не видовищності, а почуттям: тиші, повазі, вдумливості. Це простір, де архітектура стає історією — ніжною, чесною та тактильною.